Сучасне трактування вислову «перемивати кістки» означає брехати, злословити, пліткувати про кого-небудь. Саме ця форма і стала основою для утворення слова костерить, тобто «лаяти». Однак ще в XIX столітті ця фраза носила зовсім інший зміст… У православних греків, а також деяких слов’янських народів існував звичай вторинного поховання — кістки небіжчика вилучалися, промивались водою і вином і вкладалися назад. Якщо ж труп знаходили незотлілим і роздутим, це означало, що за життя ця людина була грішником і на ньому лежить прокляття — виходити вночі з могили у вигляді упиря, вампіра, вовкулака і губити людей. В «Історії руської церкви» акад. Е. Е. Голубинського описується, що звичай до зберігання останків померлих людей належить грецькій церкві : «У нас заривають небіжчиків в землю і в ній залишають назавжди. У Греції не так: спочатку заривають небіжчиків у землю, а потім через три роки або через інший визначений, трохи менший, трохи більший термін кістки викопують із землі і кладуть в особливому приміщенні — кімітірії (???????????) або усипальниці. Відкопування і положення кісток у кімітірії складає особливий обряд, що служить як би продовженням або довершенням похорону: призивається священик і при співі їм малої панахиди кістки виймаются з землі; бувши вийняті, вони обмиваються водою і вином, складаються в невеликий ящик і вносяться в церкву, де співається над ними заупокійна літургія і велика панахида; після цього ставляться в кімітірій. Це є особливий будинок чи будинок або сарай при церкві, в якому є, по-перше є велика яма (по середині) або велика скриня для зсипання кісток людей бідних, по-друге — шкали з ящиками або полицями для кісток багатих людей, які бажають зберігати їх окремо (на черепах робляться написи, кому вони належали і коли їх власники померли). Природно, весь процес перепоховання супроводжувався спогадами про небіжчика, оцінкою його характеру, вчинків і справ. Це і стало причиною появи виразу «перемивати кістки», яке згодом набуло негативного відтінку.