Всі, хто цікавиться досягненнями в галузі науки і техніки, напевно пам’ятають відкриття бозона Хіггса, званого «часткою Бога», відповідальної за наявність маси у всіх інших елементарних частинок. Це відкриття було зроблено в 2012 році вченими-фізиками Європейської організації ядерних досліджень CERN за допомогою самого потужного на сьогоднішній день прискорювача частинок — Великого Адронного Колайдера. Однак, мало кому відомо, що Пітер Хіггс, один з двох вчених, отримав в 2013 році Нобелівську премію в галузі фізикиотримав деякі підказки з приводу існування бозона Хіггса під час експериментів над надпровідниками. Надпровідники — це клас спеціальних матеріалів, переважно металів, які при охолодженні до наднизьких температур втрачають своє електричний опір і пропускають електричний струм практично без втрат.А нещодавно, група ізраїльських та німецьких учених-фізиків «замкнула коло» навколо бозона Хіггса, оголосивши про перше спостереженнях за його аналогом, існуючим в надпровідному матеріалі. І, на відміну від експериментів на колайдері, тільки одне спорудження якого обійшлося в 4.75 мільярда доларів, аналог бозона Хіггса в надпровідниках спостерігався в звичайних лабораторних умовах, що передбачає низьку вартість проведення експериментів.Відкриття бозона Хіггса в 2012 році дозволило вченим ще раз переконатися в достовірності нинішньої Стандартної моделі фізики елементарних частинок, яка визначає, що всі частинки знаходять масу, проходячи через поле Хіггса, яке обмежує швидкість їх переміщення у вакуумі. «Експерименти CERN довели можливість існування бозона Хіггса високоенергетичної середовищі нутрощів прискорювача. На відміну від цього, ми показали аналог бозона Хіггса, існуючий в більш «спокійних» умовах, в надпровідникових матеріалах» — розповідає Авиэд Фрідмен (Aviad Frydman), професор з Університету імені Бар-Ілана, Ізраїль, який проводив дослідження спільно з професором Мартіном Дресселем (Martin Dressel) з Штутгартського університету та інших дослідників з Ізраїлю, Індії і США.Професор Фрідмен пояснює, що нове відкриття переносить пошуки бозона Хіггса і його різновидів назад, до їх початкового першоджерела. «Як не дивно, але дискусія про «недостатньому ланці» Стандартної Моделі фізики елементарних частинок була спровокована деякими розрахунками з теорії надпровідників. А аналоги бозона Хіггса в надпровідниках не вдавалося спостерігати через недосконалість обладнання та інших технічних обмежень, труднощів, які ми зуміли успішно подолати».»Висока енергія, яка потрібна для виникнення аналогу бозона Хіггса в надпровідниках, має тенденцію розривати куперовские електронні пари, що є основним видом носіїв електричного заряду, на окремі електрони. Вільні електрони комбінуються з електронними дірками і це пригнічує ефект надпровідності в матеріалі» — розповідає Фрідмен, — «Нам вдалося вирішити цю проблему за допомогою хаотично розташованих надтонких плівок нітриту ніобію (NbN) і окису індія (InO). Це в свою чергу, дозволило змістити критичну точку надпровідника в область, в певний енергетичний стан, в якому аналог бозона Хіггса не схильний до швидкого розпаду». Спостереження за механізмом виникнення поля Хіггса в надпровідниках є демонстрацією того, як один і той же фізичний процес може кардинально змінюватися в різних умовах енергетичної насиченості навколишнього середовища. «Виникнення полів і бозона Хіггса в прискорювачах вимагає величезних значень енергії, яка вимірюється сотнями і тисячами гигаэлектрон-вольт (Гев)» — розповідає Фрідмен, — «Подібне явище в надпровідниках відбувається на зовсім іншому енергетичному рівні, відповідному тисячної частини від всього одного електрон-вольта. І все це є вкрай дивним, демонструючи те, що одна і та ж фундаментальна фізика однаково працює в зовсім не порівнянних енергетичних умовах».Вченим поки ще невідомо, до яких наслідків призведе зроблене ними відкриття. Але найголовнішим наслідком, мають величезне значення, є демонстрація того, що таємниці фундаментальної фізики можуть бути розгадані не тільки в надрах багатомільярдних прискорювачів та інших наукових комплексів, але і на звичайному лабораторному столі за допомогою досить недорогих методів.