27 серпня 1911 року у Джона Екхарта і його дружини Емелі повинен був народитися дитина. Підлога в той час визначати не вміли, хіба що прослуховували за допомогою стетоскопа серцебиття дитини. Хлопчика планували назвати Робертом. Роберт вийшов з материнського лона здоровим і красивим. Акушерка прийняла його – але ось диво! – сутички не припинялись. Невже брат-близнюк? Його серцебиття чути не було… Другий дитина народилася живою. Він йшов головою вперед, і спочатку все здавалося нормальним. Рівно до пояса. Тому що нижче пояса не було взагалі нічого. «О боже! Це якась зламана лялька!» — вигукнула акушерка. Зламану ляльку назвали Джоном Екхартом-молодшим. Обличчям він дуже скидався на свого брата, а ось тілом – ні. «Напівхлопчик» — так називали його в численних фрикшоу, де працював Джонні. Питання в тому, що цей напівхлопчик прожив життя набагато більш насичене і бурхливе, ніж 90% звичайних обивателів. Він керував оркестром, сам грав на кількох музичних інструментах, знімався в кіно, водив машину, показував фокуси, фотографував і був одним з найзнаменитіших фріків останніх років фрикшоу – до їх заборони. 
Його хвороба називалася «крижовий агенез» — вся нижня половина тіла опинилася недорозвиненою. Вся тазостегнова частина була деформована і зім’ята, кудись всередину тіла вминалися крихітні ніжки і все інше. Дивним явищем було те, що його деформовані органи так і не виросли – у той час як верхня половина тулуба розвивалася абсолютно нормальним чином. Більше подібних каліцтв в історії не було У пік свого зростання Джонні мав близько 18 дюймів (45 сантиметрів у висоту, і вирізнявся відмінним здоров’ям. В той час, як всі діти вчилися ходити на своїх ногах, Джонні точно так само вчився ходити на своїх руках. З братом вони були не розлий вода, як і багато близнюків. Обидва чудово вчилися в школі, Джонні хотів стати священиком. В школу Джоні пішов, до речі, як і всі діти, в 7 років, до того його навчала вдома старша сестра Керолін: він навчився читати в 4 роки. На запитання: чи хотіли б ви мати ноги? – Джонні завжди жартував: навіщо мені вони? Без них мені ніколи не тиснуть штани! Більше того, він сам перепитував журналістів: а що такого ви можете, чого не міг би я? Хіба що ходити по воді, так? В юності він займався різними справами. Він чудово малював, робив з дерева чудові вироби та іграшки, вони з братом самі шили смокінги і різний одяг для деформованого тіла Джонні. У 1923 році Джонні знайшов своє покликання. Вони з братом відвідали виступ ілюзіоніста Джона МакЭслана, якому були потрібні добровольці для проведення чергового трюку. Як же був здивований фокусник, коли на сцену на руках вибіг маленький Джонні! МакЭслан не міг упустити такий ласий шматочок. Він тут же уклав з самим Джонні і з його батьками річний контракт на виступ Джонні в цирку. Роберт поїхав з Джонні – МакЭслан навчав хлопчиків своєму мистецтву, а повноцінний брат наглядав за ополовиненним. Через рік вони пішли від МакЭслана і перейшли під егіду іншого ілюзіоніста – якогось Джона Шисли. До цього моменту Джонні скоротив прізвище Екхарт до Екк і сформував свою власну програму виступів. Він демонстрував цілий ряд силових акробатичних трюків, у тому числі стійку на одній руці, яка стала його візитною карткою. 
Кар’єра Екка йшла в гору. Він перейшов в цирк братів Рінглінг, а потім в знаменитий Барнум & Бейлі. В 1931 році він виступав у Монреалі, Канада, і був помічений представником MGM Studios, який запропонував неординарному інваліду знятися в кіно. У 1932 році напівхлопчик зіграв роль самого себе у гучному та забороненому майже у всьому світі фільмі Тода Браунінга «Виродки». Браунінг полюбив Екка як брата – він багато розмовляв з ним, слухав його поради по зйомці фільму, консультувався щодо психології виродків з шоу і так далі. Він не дуже любив інших виродків – своїх товаришів по нещастю. Багато з них були розумово відсталими або вкрай ексцентричними, галасливими, озлобленими. Екк в усьому намагався бути нормальним. Під час зйомок він закохався в актрису російського походження Ольгу Бакланову і підносив їй подарунки. Шансів у нього не було, тому що природа заборонила йому бути чоловіком. Але він боровся. Фільм «Виродки» був, як уже згадувалося, скандальним. Кар’єру Тода Браунінга він серйозно підкосив, а цензори фільм обрізали майже як природа обрізала Екка. Браунінг: Майже 30 хвилин з його участю було нещадно викинуто з фільму (залишився він всього лише хвилин на п’ятнадцять). 
Голлівудська кар’єра Екка продовжилася ролями в трьох фільмах про Тарзана з Джонні Вайсмюллеров у головній ролі: Tarzan the Ape Man (1932), Tarzan Escapes (1936) і Tarzan’s Secret Treasure (1941). Грав він у всіх фільмах людину-птаха. Не згадуйте, у більш пізніх екранізаціях цього персонажа не було. У 1933 році він виступав на Всесвітній виставці в Чикаго на шоу Роберта Ріплі ripley’s Believe It or Not! Це шоу демонструвало «наживо» різні спецефекти, які можна було побачити хіба що в кіно – трюки, пожежі і так далі. У 1937 році вони з братом виступали з відомим ілюзіоністом і гіпнотизером Раджею Рабойдом. Рабойд придумав цілий ряд трюків, які використовували «половинчастість» Екка і схожість його з братом. Були у Екка і інші захоплення. В Балтіморі вони з братом заснували невеликий оркестр з 12 музикантів. Сам Екк грав на піаніно (педалі були перероблені так, що він натискав на них рукою) і диригував (частіше, ніж грав, звичайно). Екк багато малював. Найбільше він любив малювати жінок і кораблі. Також він виконав ряд автопортретів. У 1938 році він зі знайомими механіками своїми руками сконструював гоночний автомобіль Johnny Eck Special, на якому іноді виступав в аматорських перегонах. У тому ж році він з допомогою рук забрався при великому скупченні народу на монумент Джорджа Вашингтона (170 метрів). В цирку він займався також дресируванням тварин. До кінця 30-х років інтерес до фрикшоу впав, а трохи пізніше вони були остаточно заборонені у всіх американських штатах. Брати займалися різними околоцирковым бізнесом – гральними автоматами, дитячими залізницями (Екк був машиністом). Екк професійно розписував вітражі під замовлення. Екк і його брат догрівались в променях минулої слави і багатства. Роберт підсів на марихуану, відносини між братами стали псуватися. До 1970-х років вони вже майже не спілкувалися. На початку 1980-х років фільм «Виродки» розсекретили і показали без купюр. Він тут же отримав культовий статус, а на Екка обрушилася нова хвиля інтересу громадськості. Він був останнім живим героєм цього фільму. Правда, громадськістю в основному були діти, які дзвонили у двері лише щоб подивитися на половинку людини. З грошима у Екка було дуже погано, плюс до того він вів тривалу суперечку з сусідом, з яким не поділив якусь землю. Незабаром брати помирилися і знову зажили разом. У 1987 році їх пограбували, причому дуже жорстоко. Злодії кілька годин знущалися над нещасним 76-річним вже Экком і його братом. Після цього випадку брати пішли в повне усамітнення. Відомо вислів Ека, що датується приблизно тим часом: «Якщо я захочу побачити виродків, я просто визирну у вікно». Якоюсь мірою він був правий. Джонні Ек помер 5 січня 1991 року у віці 79 років від серцевого нападу у сні. 25 лютого 1995 року за ним пішов і Роберт. Вони поховані під одним каменем на кладовищі Грін Маунтін, штат Балтімор, США. У 1990 році було оголошено про початок зйомок біографічного фільму про Джонні Екке. Обидві головні ролі – і Екка, і Роберта повинен був грати Леонардо ді Капріо. Він був затверджений на роль, сценарій написала Кароліна Томпсон (вона ж написала сценарій фільму «Едвард Руки-Ножиці», до речі), але фільм так і не був знятий. Не знайшлося грошей на проект. У рідному Балтіморі відкритий справжній музей Джонні Екка, де зібрані різні речі та реліквії «напівхлопчика».