Після завершення Другої Світової війни союзникам дісталося дуже багата наукова та інженерна спадщина нацистської Німеччини. Було знайдено безліч проектів ракет, літаків та інших літальних апаратів, обладнаних реактивними двигунами, деякі з яких представляли собою дійсно чудеса техніки, і на десятиліття випередили свій час. І одним з таких страхітливих проектів був проект надзвукової пілотованої ракети-бомбардувальника Еугена Зенгер (Eugen Sanger), яка, відповідно до закладених в конструкцію ідеям, могла досягти будь-якого міста на земній кулі за одну годину. І, слава Богу, цей проект так і не був ніколи завершений.Ойген Зенгер, австрійський вчений-фізик у галузі ракетної техніки, розробив конструкцію літака-ракети з плоскодонним фюзеляжем. Ця ракета, довжиною 28 метрів з розмахом крил 15 метрів і загальною стартовим вагою 100 тонн, з яких 80 тонн припадало на вагу палива, повинна була стартувати з візка, що рухається по прямому розгінному рейковому треку, довжиною близько 3 кілометрів. Реактивні двигуни, встановлені на візку, дозволяють розганяти ракету до швидкості в 500 метрів в секунду, яка після відриву починає підйом за допомогою власних двигунів.Розігнавшись, в теорії, до швидкості 6000 метрів в секунду і піднявшись на висоту 260 кілометрів, ракета Зенгер за рахунок плоского дна повинна зробити кілька стрибків, відштовхуючись від щільних шарів атмосфери, як відштовхується від води плаский камінчик, запущений паралельно поверхні водойми. По мірі збільшення підскоків швидкість ракети знижується, як і знижується висота польоту цього літального апарату. Згідно з розрахунками, дев’ята, остання точка траєкторії повинна була знаходитися на відстані 16800 кілометрів від точки запуску, а висота польоту при цьому становить 40 кілометрів. Летячи далі на цій висоті, ракета-бомбардувальник могла пролетіти ще до позначки 23000 кілометрів, після чого починався ділянка різкого зниження швидкості і висоти польоту. Ще через 500 кілометрів швидкість польоту падає до позначки 140 кілометрів на годину, завдяки чому літальний апарат міг здійснити посадку на смугу досить середнього аеродрому.Спочатку Зенгер припускав використовувати розроблену ним ідею для створення пасажирського або вантажного літального апарату. З цією пропозицією він у середині 1930-х років вийшов на австрійський уряд, висуваючи на перший план ідею створення міжконтинентального бомбардувальника. Але, на жаль для Зенгер і на щастя для всього людства, цей проект був відкинутий, в першу чергу із-за відсутності надійного і стабільно працюючого реактивного двигуна на рідкому паливі.Під час Другої Світової війни Зенгер працюючи на нацистів, продовжував розробляти ракети і реактивні системи. У цей час на сцені з’явився Вернхер фон Браун (Wernher von Braun), німецький фахівець у галузі ракетобудування, у полі зору якого потрапив проект ракети-бомбардувальника Зенгер. Фон Брауну вдалося пробити фінансування продовження проекту Зенгер, але в зв’язку із закінченням війни цей проект так і залишився лише жахливим футуристичним проектом.