У перші роки появи так званої електронної розвідки спецслужби всіх країн ще були позбавлені можливості використання всіх переваг супутників-шпигунів. Тим не менш, завдання з перехоплення та інтерпретації сигналів, що передаються за допомогою високочастотних радіохвиль, випромінюваних електронною технікою супротивної сторони, вирішувалися цілком успішно, і вирішувалися за допомогою мереж таємничих незвичайних інженерних споруд. Подібні представленим на знімках споруди в часи розквіту холодної війни будувалися по всьому світу, а їх реальне призначення в ті часи приховувалось дуже петельно.Ці споруди, які ви бачите на знімках і які носили в народі назву «вольєри для слонів», є, по суті, множинами високочастотних антен, що входили до складу американської розвідувальної системи AN/FLR-9 «Iron Horse». Такі кругові безлічі антен (Circularly Disposed Array Antenna, CDAA), відомі під назвою антен Вулленвевера, отримали свою назву в честь їх винахідника, німецького вченого часів Другої Світової війни, доктора Ганса Риндфлеиша вас Вулленвевера (Dr. Hans Rindfleisch was Wullenwever), деякі з робіт якого використовуються і зараз, наприклад, в складі системи HAARP. Завдяки їх характеристикам, такі антени використовувалися для виявлення, ідентифікації і відстеження безлічі цілей, для збору розвідувальної інформації в інших подібних цілях.
Кожен «загін для слонів» складався з внутрішнього кільця антен, налаштованих на прийом високочастотних радіохвиль, опоясаним одним або більшою кількістю зовнішніх кілець більш низькочастотних антен. Ці множини були здатні уловлювати радіохвилі, відбиті від іоносфери і прибулі з-за обрію, а тріангуляція, вироблена за допомогою декількох таких станцій, дозволяла встановити більш-менш точне місце розташування джерело сигналу.Типова станція системи AN/FLR-9 складається з трьох концентричних кілець антен. Зовнішнє кільце, що складається з 48 окремих антен, сприймає сигнали в діапазоні від 2 до 6 МГц, забезпечуючи ще й прийом, правда з меншою чутливістю, сигналів більш низької частоти аж до 1.5 МГц. Центральне кільце, що складається з 96 елементів, розраховане на прийом сигналів діапазону від 6 до 18 МГц, а внутрішнє, що налічує 48 елементів, — від 18 до 30 МГц. Слід зазначити, що антени всіх кілець (груп) мають різні діаграми спрямованості і поляризацію, таким чином виходить, що вся станція ефективно перекриває досить широкий діапазон від 1.5 до 30 МГц, якого в ті часи вистачало для проведення розвідувальних операцій.
Кожна установка AN/FLR-9 забезпечувала дальність виявлення сигналу до 5 тисяч кілометрів. А для того, щоб покрити мережею установок «Iron Horse» всю площу поверхні нашої планети по всьому світу було розкидано шість таких станцій, розташованих в найбільш важливих стратегічних точках. На жаль, із-за того, що станції вловлювали відбиті від іоносфери сигнали, їх робота дуже сильно залежала від топографії місцевості, від космічної «погоди» і від метеорологічних умов.Система AN/FLR-9 «Iron Horse» втратила своє стратегічне значення відразу після того, як в космос було відправлено перші супутники-шпигуни, які вже дозволяли ефективно стежити практично за кожною окремою ділянкою земної поверхні. В даний час майже всі станції системи AN/FLR-9 вже демонтовані, виняток становить лише станція Joint Base Elmendorf-Richardson на Алясці, яка є останньою діючою станцією з цієї серії.