Ящо у вас спитати про самий знаковий і епохальний фантастичний фільм не роздумуючи, упевнений, дуже багато хто відразу згадають «Зоряні війни». Одночасно проста і складна, таємнича і нехитра, але навіть сьогодні захоплююча історія про галактичні війни породила неймовірну кількість фанатів, і обзавелася мільйонами шанувальників по всьому світу і досі розбурхує розуми кіноманів — Чи Disney не напартачить , чи дбайливо обійдеться з дорогим серцю всесвітом?

Важко однозначно сказати, що так захоплює людей у ??творенні Джорджа Лукаса. Не в останню чергу до екранів залучали вражаючі для того часу візуальні ефекти. А ще була масштабність і якийсь космічний романтизм, що змушував після чергового кіносеансу кинути хоча б скороминущий погляд на глибоке зоряне небо. Раптом дійсно десь там, в далекій галактиці, давним-давно бушували джедайско-імперські пристрасті, зачепили немислимі глибини космосу і тисячі інопланетних рас?

Давайте відкриємо містичну завісу над класичною трилогією «Зоряних воєн» і подивимося, як буквально на коліні, крок за кроком, з картону і малюнків можна створити легендарну сагу.

Як будь-який шедевр, «Зоряні війни» почалися з ідеї. Великий казкар нової епохи кінематографу Джордж Лукас задумав епопею, коли йому ще не було й 30 років. У середині 1970-х був готовий попередній сценарій, який, правда, не раз майже повністю переписувався. Як вам, наприклад, одна з ідей Лукаса зробити Люка Скайуокера 60-річним генералом, а Хана Соло — інопланетянином з зеленою лускою і зябрами?

Написана історія включала в себе сюжет всіх відомих сьогодні шести епізодів. Існує версія, ніби Джордж Лукас вирішив знімати серії з середини тому, що на перші три епізоди в той час нібито не вистачало майстерності фахівців з візуальних ефектів. Це не так, режисер цілком міг реалізувати свою задумку починаючи з самих перших епізодів. Він спочатку вирішив взятися за екранізацію четвертого епізоду. По-перше, це було зроблено для того, щоб заінтригувати глядачів. По-друге, Джордж Лукас взагалі не знав, чи вийде у нього зняти більше однієї серії «Зоряних воєн», тому взявся за самий «драйвовий» момент сценарію.

Далі було тільки гірше. Довгий час жодна студія не хотіла братися за екранізацію казки з, м’яко кажучи, дивним сюжетом. На дворі все ще відчувався вплив руху хіпі, маститі режисери знімали серйозні фільми про війну у В’єтнамі, а нездари клепали треш про злісних прибульців з космосу. Роботу Джорджа Лукаса відразу ж зарахували до останніх, от тільки бюджет в даному випадку був потрібний немаленький — $ 8 млн. Благо знайшовся продюсер, який повірив у геній молодого режисера і виділив необхідну суму.

І все одно в успіх «Зоряних воєн» вірили лише одиниці. Сам Лукас і то часом сумнівався, що з його затії вийде щось путнє. Пізніше актори згадували про зйомки як про самий безглуздий епізоді в їхньому житті. Високий хлопець у костюмі мавпи, карлики, прості пафосні діалоги … Фільм сприймали як дитячу казку або треш, але ніяк не пригодницьку фантастику, яка претендує на культовий статус.

«Сцена в барі нагадувала маячню обкуреного: якісь жаби, свині, цвіркун — кошмар!» — З посмішкою розповідали виконавці головних ролей. Мабуть, такої ж точки зору дотримувалися голлівудські боси, які чомусь одним з головних питань картини вважали, чи повинен вуки носити труси. У якийсь момент «Зоряні війни» взагалі хотіли прикрити, потім вирішили викинути з фільму всі спецефекти і перетворити на телесеріал. Тільки наполегливість і впертість Джорджа Лукаса врятували стрічку.

Левова частка зйомок проходила в пустелі Тунісу. У цій же країні знайшли підходящі найменування для планети, на якій відбуваються дії в першій третині фільму. Назва міста Татауін непомітно трансформувалося в Татуїн. Тут же, в Північній Африці, знайшлися підходящі декорації: будинок опікунів Люка Скайуокера не був побудований спеціально для фільму, це звичайна хатина в одному з сіл Тунісу. Відповідні ж інтер’єри знайшли в місцевому готелі.

А ось місто Мос-Ейслі, з космопорту якого Люк нарешті відправився в космічну подорож на «Тисячолітньому соколі», довелося будувати з нуля. Тонни декорацій довелося переправляти з Голлівуду на літаках. Близько двох місяців пішло на те, щоб з матеріалу, що надійшов звести поселення, що ідеально вписується в пустельний антураж.

Космічний корабель Хана Соло був створений у натуральну величину в одному з найбільших кінопавільйонів в Англії. Довжина махіни досягала 50 метрів, а вага становила кілька десятків тонн.Гігантський макет «Тисячолітнього сокола» іноді миготить у кадрі, але найбільше знімальній групі придалися його «нутрощі», адже головні герої чимало часу проводять в кораблі. Правда, кабіну все ж довелося робити окремо.

Джордж Лукас хотів буквально поставити глядача на місце героїв.«Тисячолітній сокіл» мчить зі швидкістю світла, корабель обстрілюють, його мотає з боку в бік. Все це повинно супроводжуватися тряскою всередині. 40-тонний макет складно змусити вібрувати, тому було вирішено побудувати невелику кабіну і помістити її на пружинну платформу. У прописаних за сценарієм сценах її трясли вручну.

Ще один гігантський макет довелося робити, щоб відтворити описаний в сценарії краулер, на якому Джави роз’їжджали по Татуїну в пошуках роботів. Для деяких епізодів був побудований величезний металевий «ящик» з гусеницями від кар’єрного екскаватора. Для зйомки же загальних сцен використовували компактну модель краулера.

Метрова модель краулер Джав

Як і в більшості фантастичних стрічок докомп’ютерної епохи, в «Зоряних війнах» було багато «іграшок». Всі космічні кораблі, які ми бачимо у фільмі (від «Тисячолітнього сокола» до винищувачів), були зроблені у вигляді мініатюрних пластикових або навіть картонних макетів. «Зірка смерті» і зовсім була намальована, а для зйомки фінальної масштабної сцени атаки знімальна група побудувала макет розміром 15 ? 15 метрів. На ньому ретельно відтворили кожну з сотень башточок і знарядь, якими наїжачилась «Зірка смерті». Тунель, по якому літали іграшкові винищувачі повстанців, став домінантою макета.

Хто знає, отримали б «Зоряні війни» культовий статус, будь у фільмі одні лише космічні перестрілки, без усього того «зоопарку», який все-таки оселився в картині. Сотні ляльок і масок, величезна кількість гриму і, звичайно ж, парк з десятків роботів. Все це органічно вписалося в новий всесвіт і навіть зараз виглядає непогано.

Роботів придумали самих різних

Сьогодні важко собі уявити «Зоряні війни» без роботів C-3PO і R2-D2. Робити справжні механізми було занадто накладно, тому Джордж Лукас погодився, щоб астромеханічного дроїда і робота-секретаря зіграли актори. У пластикові «обладунки» C-3PO помістився Ентоні Деніелс. За його словами, пластини були настільки тендітні, що зламалися вже в перший день, пошкодивши акторові ногу.

Ентоні Деніелс був абсолютно сліпий у своєму костюмі

Усередині R2-D2 сидів карлик Кенні Бейкер, який зіграв верткого робота на коліщатках у всіх шести фільмах франшизи. Актор згадує, що не міг самостійно вибратися з металевих надр R2-D2 і часом йому доводилося проводити всередині по кілька годин, так як про нього просто забували. Всього ж у фільмі в тому чи іншому вигляді присутньо більше 30 роботів, більшість з яких керувалися дистанційно.

На майданчику біля Кенні Бейкера і Ентоні Деніелса були напружені стосункиЧасом асистентам доводилося котити R2-D2

Але найважче довелося Чубаці, тобто, вибачте, Пітеру Мейх’ю, який зіграв вукі. До приходу в кіно чоловік працював санітаром у лікарні, але завдяки зросту в 221 сантиметр пробився на великий екран. Щодня під час зйомок «Зоряних воєн» йому доводилося одягатися в вовняний костюм, надягати «голову» і взувати «ступні» уродженця Кашіійка. У Тунісі актора переслідувала нестерпна спека, а в павільйонах деколи заважали занадто низькі для нього прорізи.

Справжнє обличчя «Чубакки»

Джордж Лукас вже після зйомок розповідав, що багато в чому образ Чубакки він запозичив у свого собаки Індіани. Що стосується імені, то кажуть, що це похідне від російського слова «собака» — вже дуже воно сподобалося молодому режисерові.

Чубакку все-таки залишили без трусів

Під час зйомок вуки не видавала ні слова, ні рику, лише відкривав рот, як того вимагав сценарій. Пізніше звукооператорам довелося експериментувати з сотнями самих різних звуків, щоб знайти підходящі для промови Чубакки. Наприклад, коли ви чуєте розсердженого і обуреного вуки — це в основному звуки, які видає ведмідь, а задоволеному Чуві дісталося тигрові «муркотіння».Знамените сипле дихання Дарта Вейдера вдалося отримати завдяки масці для аквалангістів, R2-D2 «розмовляє» сумішшю з самих різних бібіканнів синтезатора і навіть дитячого бурмотіння, а звук винищувачів довелося комбінувати з реву слона і звуку, що мчить по мокрому шосе автомобіля.

Макет ділянки «Зірки смерті»

І все-таки в першу чергу «Зоряні війни» запам’яталися приголомшливими спецефектами. Коли я в кінці 1980-х вперше побачив четвертий епізод і з відвислою від подиву щелепою виходив з кінотеатру, ніяк не міг повірити, що таке могли зняти більше десяти років тому. За словами Джорджа Лукаса, коли він побачив перші варіанти монтажу своєї стрічки, у нього опустилися руки. Фільм вийшов настільки слабким і убогим, що навіть режисер не міг повірити у світле майбутнє картини. Однак враження кардинально змінилося, коли до «Зоряним війнам» додали спецефекти.

Камера пропливає над макетом, знімаючи фінальну битву

За всі красивості довелося віддуватися студії Industrial Light & Magic (ILM), яку Лукас створив спеціально для своєї космічної епопеї. Всього у фільм потрапило майже чотири сотні спецефектів — неймовірний для того часу показник. На створення польотів кораблів, пострілів з бластерів, мечів  що світяться пішла третина бюджету стрічки і більша частина витрачених на виробництво картини людино-годин.

А ось і знаменитий тунель — одна з головних «фішок» фільму

Результати перевершили всі очікування. Актори, які розмахують дерев’яними мечами, покритими світловідображуєчим матеріалом, не могли повірити, що на екрані ці постійно ламаються палиці перетворяться на лазерні клинки. Всі спалахи і світіння команда ILM малювала вручну.

Оскільки побудова деяких декорацій загрожувала вилитися в копієчку, Джордж Лукас вирішив, що можна замінити їх малюнками.В окремих сценах роль декорацій на задньому плані виконують якісні зображення (малюнок глибокої шахти, наприклад).

А пам’ятаєте самий початок «Нової надії», коли по екрану повзуть титри, що змінюються повільно і величаво пропливають кораблями? Якщо знімати цей епізод традиційними для 1970-х років методами, кораблі довелося б переміщати перед камерою на синьому тлі, а потім накладати необхідний бекграунд. При цьому картинка виходила злегка «засмиканою», об’єкти хаотично зміщувалися і «тремтіли».

Джордж Лукас придумав перевернути все з ніг на голову і рухати не макети космічних суден, а камеру, яка їх знімає. Установка при цьому пересувалася по рейках і гарантувала абсолютну плавність картинки. Система запам’ятовувала кожне положення камери, що дозволяло легко поєднувати зображення з будь-яким фоном без натяку на недостовірність.

Самим просунутим епізодом, що демонструє гідність нового прийому, стала фінальна сцена атаки «Зірки смерті». Щоб надати достовірності бойовим підрозділам, режисер змусив знімальну групу переглянути документальну кінохроніку з повітряними боями під час Другої світової війни. Епізод знімали в декількох павільйонах. В одному камери крутилися навколо «іграшкових» кораблів, у другому мініатюрна оптика облітала макет «Зірки смерті», заодно фіксуючи вибухи піропатронів. Потім кадри поєднали і вийшла одна із знакових в історії кіно сцен.

Так знімали знамениту сцену з титрами

Джордж Лукас контролював весь процес зйомок свого дітища, випрошував у продюсерів гроші, просив не закривати проект і в підсумку потрапив до лікарні з нервовим виснаженням. Ціною титанічних зусиль всього за пару місяців він поклав початок культовому всесвіту, вплив якого досі нітрохи не зменшилася. Заодно автор «Зоряних воєн» заробив кошти на зйомки продовження саги.

Ящо у вас спитати про самий знаковий і епохальний фантастичний фільм не роздумуючи, упевнений, дуже багато хто відразу згадають «Зоряні війни». Одночасно проста і складна, таємнича і нехитра, але навіть сьогодні захоплююча історія про галактичні війни породила неймовірну кількість фанатів, і обзавелася мільйонами шанувальників по всьому світу і досі розбурхує розуми кіноманів — Чи Disney не напартачить , чи дбайливо обійдеться з дорогим серцю всесвітом?

Важко однозначно сказати, що так захоплює людей у ??творенні Джорджа Лукаса. Не в останню чергу до екранів залучали вражаючі для того часу візуальні ефекти. А ще була масштабність і якийсь космічний романтизм, що змушував після чергового кіносеансу кинути хоча б скороминущий погляд на глибоке зоряне небо. Раптом дійсно десь там, в далекій галактиці, давним-давно бушували джедайско-імперські пристрасті, зачепили немислимі глибини космосу і тисячі інопланетних рас?

Давайте відкриємо містичну завісу над класичною трилогією «Зоряних воєн» і подивимося, як буквально на коліні, крок за кроком, з картону і малюнків можна створити легендарну сагу.

Як будь-який шедевр, «Зоряні війни» почалися з ідеї. Великий казкар нової епохи кінематографу Джордж Лукас задумав епопею, коли йому ще не було й 30 років. У середині 1970-х був готовий попередній сценарій, який, правда, не раз майже повністю переписувався. Як вам, наприклад, одна з ідей Лукаса зробити Люка Скайуокера 60-річним генералом, а Хана Соло — інопланетянином з зеленою лускою і зябрами?

Написана історія включала в себе сюжет всіх відомих сьогодні шести епізодів. Існує версія, ніби Джордж Лукас вирішив знімати серії з середини тому, що на перші три епізоди в той час нібито не вистачало майстерності фахівців з візуальних ефектів. Це не так, режисер цілком міг реалізувати свою задумку починаючи з самих перших епізодів. Він спочатку вирішив взятися за екранізацію четвертого епізоду. По-перше, це було зроблено для того, щоб заінтригувати глядачів. По-друге, Джордж Лукас взагалі не знав, чи вийде у нього зняти більше однієї серії «Зоряних воєн», тому взявся за самий «драйвовий» момент сценарію.

Далі було тільки гірше. Довгий час жодна студія не хотіла братися за екранізацію казки з, м’яко кажучи, дивним сюжетом. На дворі все ще відчувався вплив руху хіпі, маститі режисери знімали серйозні фільми про війну у В’єтнамі, а нездари клепали треш про злісних прибульців з космосу. Роботу Джорджа Лукаса відразу ж зарахували до останніх, от тільки бюджет в даному випадку був потрібний немаленький — $ 8 млн. Благо знайшовся продюсер, який повірив у геній молодого режисера і виділив необхідну суму.

І все одно в успіх «Зоряних воєн» вірили лише одиниці. Сам Лукас і то часом сумнівався, що з його затії вийде щось путнє. Пізніше актори згадували про зйомки як про самий безглуздий епізоді в їхньому житті. Високий хлопець у костюмі мавпи, карлики, прості пафосні діалоги … Фільм сприймали як дитячу казку або треш, але ніяк не пригодницьку фантастику, яка претендує на культовий статус.

«Сцена в барі нагадувала маячню обкуреного: якісь жаби, свині, цвіркун — кошмар!» — З посмішкою розповідали виконавці головних ролей. Мабуть, такої ж точки зору дотримувалися голлівудські боси, які чомусь одним з головних питань картини вважали, чи повинен вуки носити труси. У якийсь момент «Зоряні війни» взагалі хотіли прикрити, потім вирішили викинути з фільму всі спецефекти і перетворити на телесеріал. Тільки наполегливість і впертість Джорджа Лукаса врятували стрічку.

Левова частка зйомок проходила в пустелі Тунісу. У цій же країні знайшли підходящі найменування для планети, на якій відбуваються дії в першій третині фільму. Назва міста Татауін непомітно трансформувалося в Татуїн. Тут же, в Північній Африці, знайшлися підходящі декорації: будинок опікунів Люка Скайуокера не був побудований спеціально для фільму, це звичайна хатина в одному з сіл Тунісу. Відповідні ж інтер’єри знайшли в місцевому готелі.

А ось місто Мос-Ейслі, з космопорту якого Люк нарешті відправився в космічну подорож на «Тисячолітньому соколі», довелося будувати з нуля. Тонни декорацій довелося переправляти з Голлівуду на літаках. Близько двох місяців пішло на те, щоб з матеріалу, що надійшов звести поселення, що ідеально вписується в пустельний антураж.

Космічний корабель Хана Соло був створений у натуральну величину в одному з найбільших кінопавільйонів в Англії. Довжина махіни досягала 50 метрів, а вага становила кілька десятків тонн.Гігантський макет «Тисячолітнього сокола» іноді миготить у кадрі, але найбільше знімальній групі придалися його «нутрощі», адже головні герої чимало часу проводять в кораблі. Правда, кабіну все ж довелося робити окремо.

Джордж Лукас хотів буквально поставити глядача на місце героїв.«Тисячолітній сокіл» мчить зі швидкістю світла, корабель обстрілюють, його мотає з боку в бік. Все це повинно супроводжуватися тряскою всередині. 40-тонний макет складно змусити вібрувати, тому було вирішено побудувати невелику кабіну і помістити її на пружинну платформу. У прописаних за сценарієм сценах її трясли вручну.

Ще один гігантський макет довелося робити, щоб відтворити описаний в сценарії краулер, на якому Джави роз’їжджали по Татуїну в пошуках роботів. Для деяких епізодів був побудований величезний металевий «ящик» з гусеницями від кар’єрного екскаватора. Для зйомки же загальних сцен використовували компактну модель краулера.

Метрова модель краулер Джав

Як і в більшості фантастичних стрічок докомп’ютерної епохи, в «Зоряних війнах» було багато «іграшок». Всі космічні кораблі, які ми бачимо у фільмі (від «Тисячолітнього сокола» до винищувачів), були зроблені у вигляді мініатюрних пластикових або навіть картонних макетів. «Зірка смерті» і зовсім була намальована, а для зйомки фінальної масштабної сцени атаки знімальна група побудувала макет розміром 15 ? 15 метрів. На ньому ретельно відтворили кожну з сотень башточок і знарядь, якими наїжачилась «Зірка смерті». Тунель, по якому літали іграшкові винищувачі повстанців, став домінантою макета.

Хто знає, отримали б «Зоряні війни» культовий статус, будь у фільмі одні лише космічні перестрілки, без усього того «зоопарку», який все-таки оселився в картині. Сотні ляльок і масок, величезна кількість гриму і, звичайно ж, парк з десятків роботів. Все це органічно вписалося в новий всесвіт і навіть зараз виглядає непогано.

Роботів придумали самих різних

Сьогодні важко собі уявити «Зоряні війни» без роботів C-3PO і R2-D2. Робити справжні механізми було занадто накладно, тому Джордж Лукас погодився, щоб астромеханічного дроїда і робота-секретаря зіграли актори. У пластикові «обладунки» C-3PO помістився Ентоні Деніелс. За його словами, пластини були настільки тендітні, що зламалися вже в перший день, пошкодивши акторові ногу.

Ентоні Деніелс був абсолютно сліпий у своєму костюмі

Усередині R2-D2 сидів карлик Кенні Бейкер, який зіграв верткого робота на коліщатках у всіх шести фільмах франшизи. Актор згадує, що не міг самостійно вибратися з металевих надр R2-D2 і часом йому доводилося проводити всередині по кілька годин, так як про нього просто забували. Всього ж у фільмі в тому чи іншому вигляді присутньо більше 30 роботів, більшість з яких керувалися дистанційно.

На майданчику біля Кенні Бейкера і Ентоні Деніелса були напружені стосункиЧасом асистентам доводилося котити R2-D2

Але найважче довелося Чубаці, тобто, вибачте, Пітеру Мейх’ю, який зіграв вукі. До приходу в кіно чоловік працював санітаром у лікарні, але завдяки зросту в 221 сантиметр пробився на великий екран. Щодня під час зйомок «Зоряних воєн» йому доводилося одягатися в вовняний костюм, надягати «голову» і взувати «ступні» уродженця Кашіійка. У Тунісі актора переслідувала нестерпна спека, а в павільйонах деколи заважали занадто низькі для нього прорізи.

Справжнє обличчя «Чубакки»

Джордж Лукас вже після зйомок розповідав, що багато в чому образ Чубакки він запозичив у свого собаки Індіани. Що стосується імені, то кажуть, що це похідне від російського слова «собака» — вже дуже воно сподобалося молодому режисерові.

Чубакку все-таки залишили без трусів

Під час зйомок вуки не видавала ні слова, ні рику, лише відкривав рот, як того вимагав сценарій. Пізніше звукооператорам довелося експериментувати з сотнями самих різних звуків, щоб знайти підходящі для промови Чубакки. Наприклад, коли ви чуєте розсердженого і обуреного вуки — це в основному звуки, які видає ведмідь, а задоволеному Чуві дісталося тигрові «муркотіння».Знамените сипле дихання Дарта Вейдера вдалося отримати завдяки масці для аквалангістів, R2-D2 «розмовляє» сумішшю з самих різних бібіканнів синтезатора і навіть дитячого бурмотіння, а звук винищувачів довелося комбінувати з реву слона і звуку, що мчить по мокрому шосе автомобіля.

Макет ділянки «Зірки смерті»

І все-таки в першу чергу «Зоряні війни» запам’яталися приголомшливими спецефектами. Коли я в кінці 1980-х вперше побачив четвертий епізод і з відвислою від подиву щелепою виходив з кінотеатру, ніяк не міг повірити, що таке могли зняти більше десяти років тому. За словами Джорджа Лукаса, коли він побачив перші варіанти монтажу своєї стрічки, у нього опустилися руки. Фільм вийшов настільки слабким і убогим, що навіть режисер не міг повірити у світле майбутнє картини. Однак враження кардинально змінилося, коли до «Зоряним війнам» додали спецефекти.

Камера пропливає над макетом, знімаючи фінальну битву

За всі красивості довелося віддуватися студії Industrial Light & Magic (ILM), яку Лукас створив спеціально для своєї космічної епопеї. Всього у фільм потрапило майже чотири сотні спецефектів — неймовірний для того часу показник. На створення польотів кораблів, пострілів з бластерів, мечів  що світяться пішла третина бюджету стрічки і більша частина витрачених на виробництво картини людино-годин.

А ось і знаменитий тунель — одна з головних «фішок» фільму

Результати перевершили всі очікування. Актори, які розмахують дерев’яними мечами, покритими світловідображуєчим матеріалом, не могли повірити, що на екрані ці постійно ламаються палиці перетворяться на лазерні клинки. Всі спалахи і світіння команда ILM малювала вручну.

Оскільки побудова деяких декорацій загрожувала вилитися в копієчку, Джордж Лукас вирішив, що можна замінити їх малюнками.В окремих сценах роль декорацій на задньому плані виконують якісні зображення (малюнок глибокої шахти, наприклад).

А пам’ятаєте самий початок «Нової надії», коли по екрану повзуть титри, що змінюються повільно і величаво пропливають кораблями? Якщо знімати цей епізод традиційними для 1970-х років методами, кораблі довелося б переміщати перед камерою на синьому тлі, а потім накладати необхідний бекграунд. При цьому картинка виходила злегка «засмиканою», об’єкти хаотично зміщувалися і «тремтіли».

Джордж Лукас придумав перевернути все з ніг на голову і рухати не макети космічних суден, а камеру, яка їх знімає. Установка при цьому пересувалася по рейках і гарантувала абсолютну плавність картинки. Система запам’ятовувала кожне положення камери, що дозволяло легко поєднувати зображення з будь-яким фоном без натяку на недостовірність.

Самим просунутим епізодом, що демонструє гідність нового прийому, стала фінальна сцена атаки «Зірки смерті». Щоб надати достовірності бойовим підрозділам, режисер змусив знімальну групу переглянути документальну кінохроніку з повітряними боями під час Другої світової війни. Епізод знімали в декількох павільйонах. В одному камери крутилися навколо «іграшкових» кораблів, у другому мініатюрна оптика облітала макет «Зірки смерті», заодно фіксуючи вибухи піропатронів. Потім кадри поєднали і вийшла одна із знакових в історії кіно сцен.

Так знімали знамениту сцену з титрами

Джордж Лукас контролював весь процес зйомок свого дітища, випрошував у продюсерів гроші, просив не закривати проект і в підсумку потрапив до лікарні з нервовим виснаженням. Ціною титанічних зусиль всього за пару місяців він поклав початок культовому всесвіту, вплив якого досі нітрохи не зменшилася. Заодно автор «Зоряних воєн» заробив кошти на зйомки продовження саги.