Наш мозок. Ця загадкова субстанція. Саме загадкова, так як ніби вона породжує це наше «я», і це наше «я» начебто має управляти мозком, тобто він, мозок, повинен нас слухатися. Але насправді все це якось ілюзорно. Іноді, як стверджують деякі вчені, створюється таке враження, що мозок приймає рішення під впливом якоїсь невідомої сили. Проведені навіть певні дослідження. І ось, результати цих досліджень не двозначно свідчать, що прийняття рішення з якого-небудь питання відбувається в мозку ще до того, як ми усвідомлюємо це рішення.
Після цього мозок просто аргументує правильність прийнятого рішення. Ми ж цю аргументацію сприймаємо як свої міркування і прийняття рішення на цій основі. Ну, наприклад, Ви вибираєте собі взуття. Ви відкриваєте картинку, і … рішення готове. І тільки, як стверджують американські вчені, через десь пів секунди, Ви почнете уважно розглядати це взуття, і… починаєте переконувати себе чому саме цю пару Вам просто необхідно купити. Але рішення вже прийнято.
Що ж вже говорити про прийняття таких рішень, як зустрічатись з тою або іншою людиною, або вибору того чи іншого місця роботи. Так чи є у нас свобода вибору? Або наш вибір зумовлений більш могутньою силою, ніж ми самі? І може бути праві мудреці Індії і Китаю, які стверджують, що людина не той, хто приймає рішення, а той, хто виконує прийняті рішення?
Але, може, варто задуматися, а чи готові ми приймати рішення? І, ще одне, з чим я думаю погодитися кожен з нас – найпрекрасніші речі в нашому житті відбуваються несподівано. І тільки потім ми починаємо аналізувати і пояснювати, що все це сталося завдяки нашим якимось там зусиллям, або якимось там діям. Але чи це так?