Яка господиня не знає, що таке маргарин! Правда, мало хто підозрює, що історія цього продукту сягає своїм корінням ще в початок 19-го століття. Виявляється, сама назва «маргарин» з’явилася ще в 1813 році, коли французький хімік Мішель Ежен Шеврель відкрив, як передбачалося, «маргаринову» кислоту, названу так від грецького слова «перлина».Однак, що до сучасного маргарину це речовина не має ніякого відношення. Втім, звучна назва запала в душу французам і отримала нове життя через 50 років, коли імператор Наполеон III запропонував щедру винагороду тому, хто винайде замінник масла для солдатів імператорської армії. І такий вчений знайшовся: Іполіт Межі-Мур’є придумав, як зробити рослинні жири твердими, і назвав новий продукт «олеомаргарин». Так цей продукт увійшов в раціон французьких солдатів. Олеомаргарин отримували з каталітичної гідрогенізації очищеного олії, видаляючи неотвержденну рідку фазу під тиском, з подальшим охолодженням і, отже, затвердінням продукту. Якщо говорити простими словами, то з рослинного масла просто-напросто випаровували воду. До кінця 19-го століття маргарин сподобався вже і американським бізнесменам, які буквально завалили ним американський ринок. Цікаво, що запатентував маргарин не творець, а американський бізнесмен Генрі Бредлі, сталося це 3 січня 1871 року. І тут почалося найцікавіше: влада деяких американських штатів ввели обмеження на продаж маргарину (яке, між іншим, діє досі). Справа в тому, що традиційна молочна промисловість не могла змиритися з появою альтернативи маслу і навіть домоглася прийняття закону про обмеження на продаж нового продукту. На якомусь етапі були навіть введені закони, що зобов’язують виробників маргарину додавати рожевий барвник, щоб надати продукту несмачний відштовхуючий вигляд. Переможна хода маргарину по світу почалася з початком Першої світової війни – бойові дії підкосили міжнародну торгівлю молочними продуктами, масло стало розкішшю, а маргарин – основним продуктом у багатьох західних країнах. Між двома війнами молочна промисловість спробувала повернути втрачені позиції, але Велика Депресія (яка між іншим була не тільки в США, але і у всьому світі) знову зіграла на руку виробникам маргарину, оскільки він був значно дешевше олії. У результаті до кінця 20-го століття маргарин став невід’ємною частиною продуктової корзини західної людини. Якщо до Другої світової війни середній американець з’їдав приблизно 8 кілограмів масла в рік і трохи менше 100 грамів маргарину, то через 60 років ситуація змінилася кардинально: кількість споживаного масло знизилася до 1,8 кілограмів, а кількість маргарину навпаки зросла до 3,63 кілограмів. Історики вважають, що не останню роль тут зіграв той факт, що з другої половині того ж 20-го століття в маргарин стали додавати ненасичені жирні кислоти Омега-3 і Омега-6. Відкриті вони були в 1923 році, і вчені назвали їх вітаміном F. Вже пізніше з’ясувалося, що ці речовини вкрай необхідні для серцево-судинної системи: наприклад, вони перешкоджають розвитку атеросклерозу, покращують кровообіг і зменшують запальні процеси. Правда, організм самостійно синтезувати їх не в змозі. Природним кольором маргарину є білий. Купуючи маргарин жовтого відтінку, знайте, що в нього додані барвники. Сучасний продукт, безумовно, відрізняється від його першоджерела. Зараз, для поліпшення смакових якостей, технологи додають в маргарин, сухе молоко, сироватку, сіль, цукор, різні ароматизатори.