Дослідники з університету Стратклайда (University of Strathclyde), Глазго, Шотландія, займаються розробкою підсилювачів світла на базі плазми, які в найближчій перспективі можуть стати заміною традиційним газовим або твердотільним підсилювачам, що використовуються в сучасних потужних лазерних установках. Використання плазми, середовища, якому заповнена велика частина простору Всесвіту, дозволить домогтися більшої ефективності лазерних установок, що, в свою чергу, дозволить підняти потужність лазерів до надзвичайно високого рівня.Наступне покоління надпотужних лазерів повинно бути в змозі створити світло такої інтенсивності, що насиченість енергією простору в області сфокусованого променя лазера зможе «зламати» структуру вакууму. В результаті такого «злому» на світ з’являться реальні елементарні частинки, «народжені» з моря віртуальних частинок, які, згідно з деякими теоріями, є основою просторово-часового континууму.»Сучасні потужні лазери є величезними і дорогими пристроями, до складу яких часто входять оптичні елементи, діаметром не менше метра» — розповідає професор Діно Яросзынский (Dino Jaroszynski), — «Такі великі розміри елементів потрібні із-за того, що традиційні оптичні матеріали можуть бути легко пошкоджені променями світла високої інтенсивності, виробленими цими лазерами».»Плазма являє собою хмару «зламаних» атомів, позитивно заряджених іонів, дуже легких і рухомих вільних електронів. Такий склад дає плазмі деякі унікальні властивості, які як не можна краще підходять для їх використання в лазерній техніці. Зараз ми досліджуємо тонкощі процесів посилення коротких лазерних імпульсів в середовищі плазми і сподіваємося, що незабаром нам вдасться створити компактну і ефективну лазерну систему на основі плазмового підсилювача».Ключовими моментами, над якими зараз працюють вчені, є технології заманювання електронів в пастку і перешкоджання зриву генерації світлових хвиль, фізичних процесів, які до цього служили свого роду обмежувачем ефективності передачі енергії в плазмових підсилювачах.В даний час вчені вже з’ясували, що використання частотно-модульованого накачування плазми дозволяє зменшити робочу температуру плазми. Це, в свою чергу, дозволяє одержати більш рівномірний тепловий розподіл електронів, які легко заманюються і утримуються в полях спеціалізованих пасток. А зміна відстаней між вузлами решітки електронних пасток дозволяє регулювати довжину хвилі світла, випромінюваного плазмовим підсилювачем. Трохи пізніше вчені будуть намагатися підібрати таку сукупність всіх режимів, при якій лазерний плазмовий підсилювач буде демонструвати таку високу ефективність, якої не можуть досягти інші підсилювачі світла, зібрані за традиційними схемами.