Вчені створили штучну «червоточину», що дозволяє «телепортувати» магнітне поле
Ідея так званих червоточин, викривлень просторово-тимчасового континууму, була вперше визначена в 1935 році Альбертом Ейнштейном і Натаном Розеном. Деякі з постулатів Загальної теорії відносності допускають існування «мостів» зв’язують різні точки простору-часу, і теоретично ці мости Ейнштейна-Розена дозволятьшвидко рухатися як по тунелю різні об’єкти з однієї точки в іншу, незважаючи на величезну відстань, що розділяє їх. Слід зауважити, що в теорії ці червоточини є дуже тонкими, і це може послужити поясненням того, що досі нікому з учених не вдалося знайти доказів факту їх існування.Тим не менш, безліч груп вчених ведуть дослідження в області пошуку червоточин і створення їх штучних аналогів. Деякого успіху в цій справі вдалося домогтися групі фізиків з Автономного університету Барселони, Іспанії, вони створили якийсь пристрій, який здатний «тунелювати» магнітне поле з однієї точки простору в іншу. «Наш пристрій передає магнітне поле з однієї точки в іншу по шляху, який невидимий з магнітної точки зору», — розповідає Хорді Прат-Кампс (Jordi Prat-Camps), — «Це пристрій діє як свого роду магнітна червоточина, ніби передаючи поле через якийсь додатковий просторовий вимір».
Справедливості заради слід зазначити, що створений іспанськими фізиками пристрій зовсім не є червоточиною в просторово-часовому континуумі. Він являє собою реалізацію магнітного плаща-невидимки, який ефективно приховує від зовнішнього спостерігача процес внутрішньої передачі магнітного поля. В принципі вчені припускають, що такий пристрій можна створити і для приховування передачі електромагнітних хвиль, у тому числі і світла. Але це потребує використання таких екзотичних та складних матеріалів, які отримати при нинішньому рівні розвитку технологій практично неможливо.Але матеріали для побудови магнітної «червоточини» вже існують, в їх основі лежать високотемпературні надпровідники. Створений вченими пристрій являє собою складний тришаровий об’єкт, що складається з двох вкладених сфер з циліндричною серцевиною всередині. Саме цей сердечник здійснює передачу магнітного поля, а два зовнішніх шари слугують екраном, який приховує процес передачі.Внутрішній циліндр виготовлений з феромагнітного мю-металу, який має сильні магнітні властивості та який широко використовується в електроніці для екранування різних вузлів. Циліндр закритий сферою з тонкого шару високотемпературного надпровідника, окису міді-барію-ітрію, який замикає на собі передаване магнітне поле. Зовнішня оболонка виготовлена з іншого мю-металу і вона складається з 150 скріплених частин, які служать для компенсації спотворень магнітного поля. Весь пристрій вміщується в ванну з рідким азотом, що охолоджує надпровідні матеріали до необхідної їм температури.
Зазвичай магнітне поле виходить з певної точки простору, втрачаючи свою силу у міру віддалення від цієї точки. Тим не менш, існує обладнання, яке здатне зареєструвати магнітне поле на великій відстані від його джерела. Магнітна «червоточина» передає магнітне поле з однієї точки в іншу так, що навіть самі високочутливі вимірювальні прилади не можуть зареєструвати процесу його передачі. «У нас є магнітне поле магніту, приміром, яке зникає на одному кінці і виникає знову на іншому кінці червоточини» — пишуть вчені.Вченим ще невідомо, чи існують реально такі магнітні червоточини де-небудь в космосі, а на Землі для цієї технології знайдеться безліч застосувань. Такі передавачі магнітного поля дозволять змінити конструкцію і зробити більш компактними установки магнітно-резонансної томографії. І, цілком ймовірно, що «невидима» передача магнітного поля може бути використана в конструкції нових іонних, плазмових та інших типів двигунів, які в майбутньому забезпечать доставку людей в найвіддаленіші куточки Всесвіту.