Супержидкость (сверхтекучая рідина), що складається з охолоджених атомів гелію-4, є речовиною з масою захоплюючих властивостей, деякі з яких кидають виклик законам нормального фізики. Рідкий гелій-4 просочується крізь скло, її не може довго утримувати навіть самий герметичний контейнер, вона, ця супержидкость, може навіть текти вгору по вертикальних поверхнях. До всіх дивацтв надплинного гелію-4 можна додати теоретично обґрунтовану в 1941 році можливість існування в ньому екзотичних квазічастинок, які отримали назву ротон (roton). І після багаторічних спроб виявлення цих квазічастинок дослідникам з Каліфорнійського університету вдалося штучно створити і зареєструвати ротоны в супержидкости, що складається не з молекул гелію-4, а з надохолоджених атомів цезію-133.На незвичайні властивості супержидкости гелію-4 пильну увагу вчених було звернено в 1937 році. В ті часи дослідження в цій області проводилися групою академіка Петра Капіци в Москві, групою Джона Ф. Аллена і Дональда Мизенера з університету Торонто, а в 1941 році, майбутній лауреат Нобелівської премії Лев Ландау підвів обґрунтування теорії квантової механіки відкриття, зроблене Капіцею. Згідно теорії Ландау властивість надплинності гелію-4 надає якась одиниця колективного віхреобразний руху атомів, яку можна розглядати як єдину квазичастицу, яка отримала назва ротон.За багато десятиліть, що минули з моменту теоретичного обгрунтування можливості існування ротона, багато вчених, включаючи безпосередньо Ландау, Річарда Фейнмана і Філіпа Нозьера, розробляли різні варіанти теоретичної моделі ротона, не маючи можливості спостерігати його «вживу». «І навіть в даний час, після семи десятиліть, ротон залишається джерелом загадок і протиріч» — розповідає Ченг Чин (Cheng Chin), професор фізики з Каліфорнійського університету.
Намагаючись створити штучний ротон для того, щоб знайти підтвердження існуючих теорій, дослідники з Чиказького університету охолодили циліндричну камеру до температури 15 наноКельвинов, тобто до температури, трохи перевищує температуру абсолютного нуля. У цій камері була створена оптична решітка з «переплетених» променів інфрачервоних лазерів, в вузлах якої перебувало близько 30 тисяч атомів цезію-133. І після цього вчені м’яко «струснули» всі атоми цезію.»Нам знадобилося близько 10 секунд, щоб атоми цезію охололи до необхідної температури, перетворившись в сверхтекучую супержидкость» — розповідає професор Чин, — «А потім ми використовували абсолютно нову ідею, ми струснули всю оптичну ґрати, що призвело до появи ротонов в рідині».Через кілька тижнів після відкриття чиказьких учених, створити штучні ротоны вдалося і групі дослідників з Вашингтонського університету і Шанхайського університету науки і техніки. Але в останньому випадку ротоны були створені дещо іншим методом, вчені використовували промені додаткових лазерів, які «збаламутили» супержидкость надохолоджених атомів цезію.В обох випадках вчені судили про факт виникнення ротонов за особливостями спектра збудження атомів супержидкости. Аналіз спектру дозволив виміряти енергетичні показники ротонов, а дослідження того, як існування ротонов зачіпає властивості надтекучості рідини проводилися за допомогою променя лазера з певними характеристиками, який просвічував зразок атомарної супержидкости.Поки що вчені не знають, до яких наслідків може призвести зроблене ними відкриття, крім як підтвердити деякі з існуючих раніше теорій. Одне з застосувань нових знань може перебувати у сфері надпровідників, де деякі аспекти поведінки надпровідних матеріалів перегукуються з аналогічними аспектами поведінки надплинні рідин.